ПОРАДИ ПСИХОЛОГА
психолог: Чорногал Альона Володимирівна
Стаж роботи:
Освіта:
Категорія:
Як перебороти психічну атаку
Психологічна допомога дітям, що пережили стресогінні ситуації
ІНФОРМАЦІЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ ПОРТАЛ
"ДІТИ ВІЙНИ"
Інформаційна кампанія «ДІТИ ВІЙНИ»Спільними зусиллями розшукаємо та повернемо кожну українську дитину додому!
посилання на відеоролик 1.
https://drive.google.com/.../163kKPw9DVlGDPtfTW34.../view...
посилання на відеролик 2.
https://drive.google.com/.../1HGeYZgrAdEHJvks3q9j.../view...
посилання відеоролик 3.
https://drive.google.com/.../1HGeYZgrAdEHJvks3q9j.../view...
2022_08_08 Ditu_viynu_subt_En.mp4
Синтез гормону щастя
Що потрібно знати про ігри дітей: пам’ятка для батьків
ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
1. Забезпечити можливість грати щодня — це важлива умова благополучного розвитку дитини.
2. Забезпечити простір для гри. Потрібно щоб дитина могла сама вибирати і діставати іграшки, змінювати ігри, активно шуміти та вільно пересуватися. Не треба робити його ідеальним — залиште місце для уяви. Добре, коли дитина має можливість щось додумати.
3. Показати різні варіанти використання іграшки. Можна пропонувати сюжети, додавати альтернативні предмети: кубики, клапоті тканини, коробки, фантики, скотч, крупи, ключі, мотузку, плед тощо.
4. Пам’ятати, що іграшки також можуть заважати процесу гри. Їх не має бути багато, вони, щоб дитина вчилась концентрувати увагу на одному предметі. Вони також не мають копіювати предмети дорослих або лякати. Іграшки слід вибирати відповідно до віку дитини та її інтересів. Не заважайте грі, не квапте з вибором іграшки, не змушуйте ділитися іграшками або конкурувати за допомогою іграшок.
5. При покупці уявляйте, як можна бути грати з іграшкою. Як правило, розвивальні іграшки спонукають дитину до нового виду діяльності у різних ігрових ситуаціях.
6. Збільшуйте кількість вражень, а не іграшок. Робить так, якщо іграшок вже багато та дитина швидко втрачає інтерес до них. Один раз на 6 місяців убирайте половину іграшок, потім змінюйте їх місцями. Не купуйте те, що жалко давати для ігри.
7. Ставитися до іграшок дитини як до її власності. Втручатися в гру слід тільки коли дитина сама вас кличе або рівень агресії став небезпечним для гравців, або вони не можуть самостійно розвити сюжет. Не змушуйте дитину щось робити в грі. Не обмежуйте її рухів, мовленнєвий супровід ігрової діяльності, дослідницьку активність.
8. Якщо дитина просить придумати гру, дайте їй дві іграшки або «справжній» предмет. Не приймайте активну участь на початку гри, коли іграшки або новизна сюжету добре підтримують ігрову мотивацію. Допомагайте, коли дитина починає відволікатися від гри та сумувати. Можна запитати «А хто це?», додати ще одну іграшку, показати ще варіант, як її можна використовувати, говорити від імені персонажу, вигадати труднощі, які не може вирішити персонаж: «не можу побудувати», «сумую» тощо.
+
9. Пропонуйте ігри, в яких дитина спочатку повинна створити територію. Наприклад, нехай вона заповніть простір предметами, намалює, щось збудує. Це має бути місце розвитку сюжету: поле для настільної гри, карта світу героїв, лікарня, одяг, предмети побуту та дім для ляльок (для хлопчиків теж підходить) та інше.
Як батькам не посилити тривогу дитини
Підготовлено за матеріалами Карен Бэйнс для The Washington Post
Яких правил дотримувати батькам,
щоб обрати безпечну для психіки дитини іграшку
Хагі Вагі — іграшка, яка просить обійняти до смерті
Тримайте таблетку «валер’янки», якщо непокоїтеся за психічне здоров’я дітей — прихильників іграшок-жахалок, зокрема й найновішого тренду — Хагі Вагі. У статті з’ясовуємо, чому більшість дітей не боїться гострих зубів монстра, синє хутро сприймає як щось м’яке й пухнасте, у що можна вткнутися носом, а довгі лапи — як можливість щосили обійнятися
ІРИНА ТЮРЮТІКОВА ,психолог-консультант, Київ
Усі батьки хочуть, щоб їхні діти були найщасливішими. Тож дарують усе найкраще, щоб ті почувалися в безпеці й відчували безумовну радість. Зокрема, дарують свою любов, обійми і, звісно, іграшки. Однак батьки навряд знають, що одна й та сама іграшка може ощасливити й водночас завдати шкоди ніжній дитячій психіці. Я маю на увазі різних монстриків і страхітливих істот. З останніх трендів, наприклад, зубастого Хагі Вагі.
Іграшки-жахалки у всі часи користувалися популярністю серед дітей. А от на запитання чому, дитячі психологи нададуть не одну теорію. Якій із них вірити, вибір за батьками. Та погляньмо правді у вічі, нас, дорослих, у дитинстві також чимось чи кимось лякали батьки, бабусі, дідусі, няні, друзі батьків та інші люди з оточення.
Погано їси — прийде злий гном і з’їсть найсмачніше. Погано спиш — бабай вилізе з-під ліжка. Погано поводишся — забере злий поліцейський.
Чи такі методи регулювання поведінкових реакцій дітей — панацея? Звісно ні! Але так склалося історично. Це так званий привіт від виховання попередніх поколінь: батьків, дідусів і бабусь, а іноді й прабабусь і прадідусів. Як зараз реагувати на поведінку дітей — це вже свідомий вибір сучасних батьків.
Які переваги й недоліки іграшок-жахалок
Дитина знайомиться зі світом саме завдяки іграшкам. Однак іграшки не приходять до неї самі, як у фантастичних мультфільмах. Їх купують реальні люди з оточення дитини. З’ясуємо, чи варто батькам контролювати те, що дарують дитині, чи все ж таки дозволяти дитині проживати новий досвід, який піде їй на користь і поліпшить настрій.
Переваги
Іграшка, яку подарували близькі люди, асоціюється в дитини з турботою й любов’ю. Ці відчуття автоматично знижують рівень тривожності дитини й підвищують її стресо¬стійкість.
Для дитини важливе схвалення однолітків. Бути з ними на одній хвилі, мати однакові трендові іграшки — одна зі складових радості й спокою дитини.
Потреба в безпеці: упевненість, позбавлення від страху й невдач.
Абрахам Маслоу (Abraham Maslow) виділяв потребу особистості в безпеці, як одну з основних. Не дарма діти звикають до тієї чи тієї іграшки й не випускають її з рук. Так їм спокійно навіть без рідних поруч.
Хоча в цьому й полягає парадокс. Дорослі думають, як їм здається, раціонально. Насправді ж — шаблонно. Вони впевнені, що плюшевому ведмедику дитина 100% зрадіє. Водночас їх не здивує, коли одна жінка в магазині придбає сукню у квітковий принт, а друга — пройде повз неї й обере діловий костюм. Чому ж дитина не може віддати перевагу не ляльці з бантами, а зубастому Хагі Вагі чи іншому монстрику з улюбленого мультфільму?
Позитивні емоції як профілактика психосоматичних захворювань. Щось нове в житті дитини, зокрема й матеріальне, супроводжується емоціями. Якщо ці емоції позитивні, то вони напряму пов’язані з підвищенням імунітету, у цьому разі — психологічного.
Безумовний теплий зв’язок із батьками. Коли вони дарують дитині омріяного Хагі Вагі, то вона цей вчинок трактує так: батьки до мене дослухаються й люблять мене. Позитивні спогади й емоції від таких, здавалося б, незначних подій у дитинстві іноді дають на довгі роки колосальний психотерапевтичний ефект у непрості періоди життя, коли хочеться відгородитися від дорослих проблем.
Тому переконана, що дитинство = іграшки .
ЦЕ ЦІКАВО
Хагі Вагі: хто ця істота й звідки взялася
Новий улюбленець дітей віком від чотирьох до дев’яти років — іграшка з горор-гри Хагі Вагі. За сюжетом гри, експрацівник фабрики іграшок Playtime Co вирушив на занедбане виробництво. Його мета — розібратися, чому загадково зникли всі працівники, а для цього йому треба відновити події катастрофи, яка мала божевільні наслідки. Усередині будівлі за ним починає гнатися Хагі Вагі.
Іграшка має доволі специфічний зовнішній вигляд: кудлате синє хутро, довгі лапи, три ряди гострих зубів і червоні великі губи, які символізують кров. Хагі Вагі любить обійматися й робить це, поки його жертва не помре
Недоліки
Несвідомий вибір іграшки. Навіть якщо всі однолітки будуть у захваті від трендової іграшки-жахалки, якась дитина її може боятися. Але через інший страх — не відповідати очікуванням дитячого колективу — від іграшки все ж таки не відмовляється й просить батьків її купити. У такому разі дитина ризикує, окрім іграшки, здобути й нервовий стан.
Агресія. Звісно, будь-які злі персонажі мультфільмів, фільмів, театральних вистав тощо все ж таки можуть культивувати агресивні поведінкові реакції в дитини. Чому той чи той персонаж спричиняє певну реакцію — однозначно відповісти не можна. Якщо батькам не вдається розібратися самостійно, а агресивна поведінка дитини прогресує, візит до психолога — обов’язковий.
Захисна реакція від агресії зовнішнього світу через агресію у відповідь. Не всі батьки знають, що відбувається з дитиною протягом дня, коли вона спілкується з однолітками. А вони її можуть ображати: без причин і до того ж боляче фізично. Наслідки для дитячої психіки можуть бути непростими. Дитині стає легше й безпечніше бути такою самою злою, як улюблений герой, якого всі бояться.
Психосоматична реакція. Може проявлятися в дитини напруженням м’язів, головним болем, болем у м’язах, тремтінням, ознобом, посиленим потовиділенням, утрудненим диханням аж до відчуття ядухи, нудотою, блюванням, діареєю тощо.
Психосоматична медицина — напрям медичної психології, який вивчає вплив психологічних чинників на виникнення, перебіг і результат соматичних захворювань
Тривожний розлад — це психічний розлад, для якого притаманний стан загальної стійкої тривоги. Надмірні занепокоєння, напруженість і страх, які відчуває хвора на тривожний розлад дитина, можуть супроводжуватися як психічним, так і фізичним нездужанням.
Отже, як бачите, поведінкових реакцій може бути безліч, але не завжди подразник — іграшка.
Чому батьки не купують іграшок-жахалок
Страхи з власного дитинства. Усі дорослі родом із дитинства: також мали справу з тими чи тими жахалками у вигляді казок чи іграшок на їхню тематику. Звісно, ці іграшки не виготовляли для того, щоб жахати дітей. Однак ніколи не можна сказати точно, що саме злякає дитину. Тому не треба проєктувати на неї власні страхи. Можливо, саме та іграшка, яка лякає батьків, стане улюбленою в дитини й протягом довгих років даруватиме їй відчуття радості й безпеки. До того ж стане теплим спогадом на все життя.
Необ’єктивні ЗМІ. Телебачення, інтернет, журнали, газети програмують нас на певні висновки. У ЗМІ батьки шукають відповіді й на свої запитання про психічне й фізичне здоров’я дітей. Ця інформація часто не відповідає дійсності, однак батькам може не вистачати внутрішніх ресурсів відфільтрувати те, що прочитали.
Батьківські форуми зазвичай ґрунтуються на власних емоціях дописувачів. Звісно, замість консультації фахівця, легше пірнути в чат, де тебе зрозуміють і підтримають такі самі занепокоєні батьки. Однак це робити ризиковано, оскільки більшість дописувачів там — 80% неадекватних жінок із неадекватними реакціями й підвішеним емоційним станом.
Суб’єктивні психологічні форуми. Чудово, коли батьки свідомо звертаються по допомогу до фахівця, якщо відчувають, що власних знань їм недостатньо. Однак не треба забувати, що психологи — це також люди зі своєю власною думкою й життєвим досвідом, який може бути не завжди позитивним.
Насамкінець
Для того щоб вирішити, яку іграшку купувати дитині, щоб убезпечити її психіку, батькам треба дотримувати базових правил: спостерігати за дитиною, спілкуватися з нею, слухати й чути її, перестати тривожитися (див. Пам’ятку).
У будь-якому разі саме батьки вирішують, яку іграшку придбати дитині. Тому раджу проводити більше часу з нею, гратися разом навіть тоді, коли не в захваті від іграшок-жахалок. Щаслива усмішка дитини свідчитиме про те, що насправді все добре й не варто тривожитися там, де для тривоги місця немає.
ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ ВПО
ДІАГНОСТИКА В КАРТИНКАХ
ТЕСТ ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ РОЗЛАДІВ АУТИЧНОГО АСПЕКТРУ У ДІТЕЙ
ТРЕНІНГ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ
Як говорити з дитиною про надзвичайний стан.
Діти повинні розуміти, як поводитись при надзвичайній ситуації. Така підготовка може допомогти уникнути стану безпорадності.
Відтак рятувальники радять під час розмови:
— бути позитивно налаштованими;
— точно знати, що саме хочете розповісти дитині;
— розвивати у малечі цікавість під час розмови;
— повторювати сказане при нагоді.
Експерти наголошують, що з дитиною про підготовку до надзвичайної ситуації варто говорити залежно від її віку. При цьому батьки чи вчителі мають бути спокійними та встановити зоровий контакт. Дитині варто пояснити, що такі ситуації іноді трапляються, зокрема під час воєнного стану. До того ж потрібно обережно розповідати дітям про ймовірні наслідки. Але не пугати їх, а роз’яснювати, чому та що може статися.
Радимо розказувати дітям про надзвичайні ситуації ігровим методом. До прикладу, навчити дитину ховатися, швидко одягатися, бігти тощо. Але захоплюватись повторами цих дій не варто. Підліткам до слова, можете розповісти про правила користування вогнегасником та евакуацію.
Рекомендуємо «програти» вдома з дітьми різні ситуації. Незважаючи на те, що у дошкліьному закладі вихователі про це дуже багато розказують, але з батьками діти більш комфортно почувають себе.